Будь то класичні соуси або делікатесні, як Альфредо, люди, здається, завжди мали особливу пристрасть до приправ. Від "похмурої" історії ув'язнення вустерського соусу в погребі до великої французької кулінарної традиції п'яти базових соусів, всі ці моменти так чи інакше вплинули на наше повсякденне меню.
Відомий американський шеф-кухар Джулія Чайлд, якось сказала, що "Соуси - пишність і слава французької кулінарії", і в наші дні жоден кухар не може отримати звання шеф-кухаря, якщо не знатиме як працювати з 5-ма базовими (материнськими) соусами. Ідея, що вони є основою репертуару для шеф-кухаря, прийшла від Антоніна Карем - батька-засновника французької кухні. Він об'єднав сотні соусів в п'ять основних груп і створив свого роду періодичну таблицю для кухарів: білий (бешамель), світлий (Veloute), коричневий (Деміглас), вершкове масло і червоний (томатний). Вони стали основою не тільки французької, але і для інших світових кухонь.
Всі кухарі прекрасно знають, яку велику кількість соусів можна зробити на основі майонезу: Ремулад, Цезар, Ранч, Тартар, Часниковий і багато інших. Існують кілька цікавих теорій в історії виникнення майонезу, як результату емульсії з яєць та масла, і чому він став загальновизнаною світовою приправою. Одна з них стверджує, що майонез виник після того, як французький герцог де Рішельє переміг англійців в іспанському порту Маон. Не маючи на кухні основи для традиційного соусу, шеф-кухар вирішив зробити його з доступних інгредієнтів. Він назвав свій новий соус "Mahonnaise" в честь перемоги герцога, а шеф-кухар в свою чергу проклав шлях до появи тисяч нових страв на основі цієї приправи.
Коли банкір Едмунд Макіленні, народжений у Меріленді, переїхав до Луїзіани в 1868 році, він був настільки зачарований місцевим колоритом, що вирішив розлити свій фірмовий гострий соус (простий рецепт, що складається з перцю табаско, солі та оцту) в тисячі крихітних пляшечок для одеколону. Так і народився відомий всьому світу соус Табаско. Оригінальний соус Табаско за шкалою Сковілла має значення від 2500 до 5000 одиниць. Шкала, розроблена фармацевтом Вілбером Л. Сковілля в 1912 році, дозволяє виміряти гостроту, засновану на кількості капсаїцину - хімічної речовини, що відповідає за тепло в гострому перці. Наприклад, перець піменто становить від 100 до 900 одиниць за шкалою Сковілла, хабанеро - 100 000 - 350 000.
Цей основний продукт стейк-хауса був створений англійськими хіміками Джоном Лі та Вільямом Перрінсом на початку 19-го століття. Офіційна історія, згідно Lea & Perrins, полягає в тому, що лорд Сендіс, аристократ з британського графства Вустер, повернувся додому зі своїх поїздок по Бенгалії з рецептом нового соусу. Він викликав хіміків, щоб відтворити його знахідку. Перша партія не вразила своїм смаком і вони залишили пляшки з соусом в погребі, де вони стали збирати пил. Через кілька років хіміки згадали про своє творіння і вирішили перевірити, чи позначилися процес старіння та природного бродіння на смаку вустерського соусу. Так воно і вийшло, приправа дійсно вийшла дуже смачною.
Але Брайан Кеог, який написав книгу «Таємний соус - історія Леа і Перрінс», оскаржив офіційну історію. Він навів той факт, що лорд Сендіс ніколи не їздив до Індії, не кажучи вже про те, щоб бути губернатором Бенгалії. Незважаючи на спірну історію, фактом залишається те, що соус є продуктом англійської присутності в Індії. Вустерський соус являє собою комбінацію декількох інгредієнтів, включаючи гвоздику, сою, рибу, оцет, лимони, солоні огірки і перець. Сьогодні ця приправа за популярністю може посперечатися за першість з кетчупом, як одним з найпоширеніших соусів.
Фірмові інгредієнти для Біг Маку відомі практично кожному. Ще в 1974 році була проведена смілива рекламна кампанія, в якій вже згадувався склад рецепту з "двох котлет з яловичини, спеціального соусу, салату, сиру, солоних огірків і цибулі на булочці з кунжутом". Загадковість назви «спеціальний соус» розбурхала цікавість споживачів і змусила задуматися над тим, що насправді зробило Біг Мак таким особливим. Виявилося, що рецепт був досить простим і ніяк не таємничим. Це - куплений в магазині майонез, приправи і жовта гірчиця, збиті разом з оцтом, часниковим порошком, цибульним порошком і паприкою. Тепер, коли рецепт доступний онлайн, будь-хто може приготувати його вдома. Але ця історія нам розповідає про те, що кожен виробник соусів і заклад громадського харчування намагаються привнести в своє меню унікальні рецептури приправ, в гонитві за клієнтами. Сьогодні це одна зі складових конкуренції на даному ринку. Адже найвдаліший рецепт соусу може стати для компанії ключем до успіху.